про роль тощо

1) стри́маність; стри́мана пози́ція

2) скро́мна роль; бажа́ння залиша́тися в ті́ні

1) стри́маний (про позицію, поведінку)

2) скро́мний ( про роль тощо)

3) неголосни́й ( про музику)

1) захоплення, взяття; здобуття, одержання

2) виручка; бариші; збір (театральний)

3) розм. получка

4) улов (риби)

5) здобич (на полюванні)

6) оренда (землі)

7) орендована ділянка

8) мед. вдале щеплення

9) друк. урок складача

10) кін. кінокадр, дубль

11) популярна пісенька (п'єса)

12) шах. взяття (фігури)

v (past took; p.p. taken)

1) брати; хапати

2) захоплювати, оволодівати, завойовувати

3) ловити

4) привласнювати; брати без дозволу

5) відбирати, забирати (у когось — from)

6) користуватися; діставати; набувати; одержувати

7) вибирати

8) купувати

9) вигравати

10) юр. успадковувати

11) видобувати; збирати

12) сприймати; реагувати

13) розуміти, тлумачити

14) гадати, вважати

15) охоплювати, оволодівати

16) захоплювати; приваблювати

17) мати успіх, ставати популярним

18) записувати, реєструвати; протоколювати

19) фотографувати, знімати

20) виходити на фотографії

21) використовувати як приклад

22) уміщати

23) чіплятися, застрявати; заплутуватися

24) одружуватися; виходити заміж

25):

с.г. the cow took the bull — корова злучена

26) мед., с.г. прийматися; діяти

27) споживати, приймати (їжу тощо)

28) тех. тужавіти, тверднути

29) їздити (на таксі тощо)

30) орендувати; наймати

31) запрошувати, наймати на роботу

32) передплачувати (газету тощо)

33) брати (керівництво); нести (відповідальність)

34) вступати (на посаду)

35) займати (місце)

36) займати (позицію); дотримуватися (точки зору)

37) триматися (якогось напряму), рухатися (в певному напрямі)

38) набувати (вигляду, форми)

39) переборювати, долати (перешкоди)

40) відкривати (комусь таємницю)

41) вивчати (ремесло тощо)

42) вести (заняття тощо)

43) визначати (розмір тощо); знімати (показання приладу)

44) носити, мати розмір (ноги тощо)

45) зазнавати (покарання, втрат тощо)

46) витерплювати, зносити (неприємності тощо)

47) заразитися; захворіти

48) піддаватися (обробці тощо)

49) убирати, поглинати, усмоктувати

* * *

1) захоплення, взяття; одержання; шахм. узяття ( фігури)

2) cл. виторг, бариші; збір ( театральний); получка

3) улов ( риби)

4) оренда ( землі); орендована ділянка

5) популярна пісенька, п'єса

6) мeд.; cпeц. гарне щеплення, що прийнялося,

7) пoлiгp. "урок" складача

8) кiнo знятий кадр, кінокадр, дубль

9) мeд. пересадка ( шкіри)

10) запис ( на плівку)

••

1) брати; схопити

2) захоплювати; опановувати, завойовувати

3) привласнювати, брати ( без дозволу)

4) користатися; одержувати; здобувати

5) діставати, добувати

6) приймати (що-н.); погоджуватися (на що-н.)

7) сприймати, реагувати

8) розуміти; тлумачити

9) охоплювати, опановувати

10) захоплювати, захоплюватися; подобатися

11) записувати, реєструвати, протоколювати

12) знімати, фотографувати

13) використовувати як приклад

14) уміщати

15) вимагати; віднімати

16) (in, on) чіплятися (за що-н.); застрявати, заплутуватися (у чому-н.); the anchor took in the seaweed якір заплутався у водоростях

17) женитися; виходити заміж

18) с.-х. приймати

19) прийматися

20) починатися, розходитися, набирати силу

21) aмep. схоплюватися, замерзати

22) ставати, робитися

23) приймати (їжу, ліки)

24) їздити (на автобусі, таксі) [див. І 4,]

25) знімати, орендувати ( приміщення); наймати, запрошувати ( робітників)

26) виписувати або регулярно купувати ( газети); підписуватися ( на газету)

27) приймати (керівництво, обов'язки); нести ( відповідальність); взяти на себе (відповідальність, керівництво) to take command прийняти командування

28) займати ( місце)

29) займати ( позицію); дотримувати (думки, точки зору)

30) здобувати, приймати (вигляд, форму, значення); одержувати, успадковувати (ім'я, назва)

31) побороти, справитися ( з перешкодою); взяти ( висоту); вигравати, перемагати, брати верх ( у спортивному змаганні)

32) ( into) утаємничити, відкрити (таємницю, секрет)

33) вивчати (предмет, ремесло); вести, проводити ( заняття)

34) визначати (розмір, відстань); знімати ( показання приладів); вимірювати ( температуру) to take bearings орієнтуватися; з'ясовувати обстановку; пеленгувати

35) носити, мати розмір( ноги)

36) зазнавати (покарання, втрати)

37) витримувати, переносити (неприємності, удари); ( takeit) cл. виносити, терпіти

38) занедужати; заразитися ( хворобою)

39) піддаватися (обробці, фарбуавнню)

40) вбирати, поглинати ( рідину)

41) cпopт. приймати (подачу, м'яч)

42) to take to a place направлятися кудись

43)

44) to take smb for smth виводити когось ( на прогулянку) [див. *]

45) to take to smth захопитися чимсь ( вином)

46) починати займатися чимсь

47) to take to smb полюбити когось, відчути до когось симпатію; to take against smb виступати проти когось

48) to take after smb походити на когось; бути схожим на когось; наслідувати когось ( у поведінці думках)

49) to take smb; smth for smb; smth приймати когось, щось за когось, щось

50) to take smth; smb off smth; smb знімати щось з чогось

51) рятувати щось, когось від чогось, когось

52) викреслювати, вилучати когось з чогось ( зі списку)

53) збивати когось з чогось ( з ніг) [порівн. *]

54) to take smth from smth віднімати щось від чогось; to take from smth знижувати, послабляти

55) to take smth out of smth виносити щось звідкись; виймати щось звідкись ( руки з кишень); відволікати, розважати когось; усувати когось

56) to take smb through smth змусити когось зробити щось

57) to take smth; smb down smth вести щось, когось униз по чомусь. (по річці, дорозі)

58) to take smth up to smth доводити щось до певного часу

59) to take smb over some place водити когось, показувати комусь щось (звичн.. приміщення)

60) to take smb on /in, across, over / smth попадати комусь по якомусь місці, вдарити когось по чомусь

61) to take upon oneself to do smth братися за щось, брати на себе виконання чогось ІІІ А звичн. у сполученні з наступним віддієслівним іменником виражає одиничний акт або короткочасну дію, що відповідає значенню іменника

62) вiйcьк. приймати присягу; звичн. у сполученні з іменником виражає дію, що носить загальний характер

63) піти танцювати

64)

НАЦІЯ - спільнота людей, об'єднаних низкою чинників, серед яких найважливішими є етнокультурні (див. етнос) та політико-правові. У відповідності з визначенням Сміта, Н. - це колектив людей, "що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам'ять, спільну масову громадянську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов'язки для всіх членів". У цьому переліку ознак не розмежовано т. зв. "об'єктивні" ознаки (ті, що піддаються спостереженню та опису - особливості поведінки, мови, політичні та правові установи тощо) та суб'єктивні ознаки (що стосуються того, як саме окремі люди усвідомлюють, почувають, уявляють свою належність до одного цілого, яке вони називають "Н."). Розглядаючи спільні об'єктивні ознаки, важливо зважати на те, чи деяка спільна ознака є власною (тобто є унікальною, властивою тільки даному колективу людей), чи цю спільну ознаку дана Н. поділяє з іншими Н. Більшості Н. властиві тільки деякі ознаки, а то й одна із набору спільних (об'єднувальних) ознак, які пов'язуються з поняттям Н. Якщо брати, з одного боку, об'єктивні ознаки (етнокультура, мова, релігія, територія, спільна історія, економіка, політико-правові установи), а з іншого - суб'єктивний чинник (усвідомлення належності людей до одного колективного цілого), то можна встановлювати роль кожного із цих чинників в тому чи іншому випадку. Що стосується європейських Н., то із чинників, які відіграли найважливішу роль у становленні Н. та відіграють найважливішу роль в об'єднанні індивідів в Н., до цих чинників слід віднести спільну територію (компактне проживання), етнічний та політико-правовий чинники. З ними так чи інакше пов'язаний суб'єктивний чинник - національна самосвідомість. У даному випадку йдеться не про роль тих чи тих чинників у виникненні Н., а про те, що об'єднує людей у Н. За умови, коли, за винятком хіба що компактного проживання на певній території, не існує ніяких спостережуваних особливостей (релігії, мови, політичних установ, які були б наслідком власної політичної традиції тощо), але існує сильно виражене усвідомлення своєї громадянської згуртованості та окремішності, можна твердити про існування політичної Н. Але це крайній випадок: переважно національна свідомість тримається завдяки наявності деяких спільних і бажано унікальних (для даного колективу людей) особливостей (або принаймні деякого унікального поєднання об'єктивних ознак, кожна із яких, взята окремо, може бути спільною в даної Н. з іншими Η.). Н., що має волю до ствердження своєї національної ідентичності, як правило, не покладається лише на суб'єктивний чинник, а прагне (іноді ціною великих зусиль) створити основу для суб'єктивного чинника у вигляді деякої об'єктивно наявної ознаки (яка б наголошувала її унікальність). В залежності від того, які з об'єднувальних чинників - етнічні чи політико-правові - відіграють провідну роль, термін "Н." набуває і відповідно передається двома термінами - "етнічна (культурна) Н." та "політична Н.".

ІДЕОЛОГІЇ ПОЛІТИЧНІ - сукупність взаємопов'язаних ідей, символів та переконань, призначених об'єднувати людей задля спільних політичних цілей та дій Н. а відміну від ідеологій-світоглядів (див. ідеологія), І.п. з'явилися тільки в останні століття європейської історії - у т. зв. епоху Модерну. У їхньому виникненні вирішальну роль відіграли концепції політичної філософії. Уточнення поняття "І.п." пов'язане з дискусією щодо співвідношення між течіями політичної філософії та І.п., які на них ґрунтуються. І перші, і другі, як правило, позначають одними і тими ж термінами - "лібералізм", "консерватизм", "демократичний соціалізм" ("соціал-демократизм"), "націоналізм" тощо. Відмінність полягає в тому, що політична філософія - це теоретична діяльність: політичні філософи обдумують політичні ідеї (звідси - важлива роль критичної перевірки, раціональної аргументації тощо). На противагу цьому, в І.п. більшу роль відіграють переконання; вони націлені на те, щоб спонукати людей до дії, об'єднавши їх у відповідному політичному русі. Тож хоча джерелом І.п. є ті чи ті ідеї політичної філософії, ідеологи мусять спрощувати ідеї, застосовувати символи, метафори, а то й ритуали, аби впливати не тільки на розум, а й на почуття та уяву. В І.п. більшу роль відіграють ціннісні переконання (на противагу критичній перевірці) і тому вони схильні до догматизму. Крім того, І.п. мусять пристосовуватися до психічних особливостей тих, кого прагнуть об'єднати, - до їхніх соціальних та економічних потреб, до стереотипів їхнього мислення та поведінки. Чим вищим стає рівень політичної культури суспільства, зокрема інтелектуальної культури, тим більше І.п. мусять дбати про розширення елементів політичної філософії та політичної науки. Цей постійний взаємозв'язок і взаємодія течій політичної філософії з І.п. приводять до того, що перший крок на шляху виявлення особливостей тієї чи тієї І.п. полягає у з'ясуванні ідей тієї течії політичної філософії, на якій вона ґрунтується. Другий крок полягає у дослідженні того, як застосовують ці ідеї у практиці політичного руху. Зв'язок традиційних західних І.п. з відповідними течіями політичної філософії виявляється, зокрема, у тому, що перших та других об'єднують спільні теми обговорення, як то: поняття людини; цінність та істина; суспільство та історія; держава та політика. Відмінності між різними І.п. можуть мати за підставу - відмінності у розумінні людини, те, які цінності є найважливішими та яку ієрархію цінностей пропонує дана І.п., а також - як дана І.п. розуміє суспільство, історію, державу, політику (див. лібералізм, консерватизм, націоналізм, анархізм, комунізм). Для характеристики різних І.п. суттєвим є застосування епістемологічного виміру, що допомагає встановити ставлення даної ідеології до істини, тобто встановити міру її реалізму та раціоналізму. Одні із І.п. виявляють більшу міру реалізму, інші ж більшою мірою схильні до покладання на символи й метафори, до творення міфів, утопій і т.п В. тім, критика І.п. не може бути націлена на цілковите усунення ідеалів, міфів та утопій, адже вони є неодмінними складниками будь-якої культури. Вона може стосуватися, по-перше, того, які саме ідеали, міфи та утопії підтримують чи творять І.п., по-друге, способів їх здійснення. Так, ідеал чи утопія "царства свободи" в комунізмі сам по собі не викликає заперечень: критика його утопічності (нереалістичності) ґрунтується на доведенні того, що засоби досягнення цього ідеалу, які пропонує дана ідеологія, здатні утвердити тільки щось цілком протилежне. Сказане тут про роль цінностей та ідеалів в І.п. дозволяє глибше зрозуміти природу політико-ідеологічного дискурсу в демократичному суспільстві (у тоталітарному суспільстві цей дискурс, як правило, відсутній, якщо не брати до уваги певні суперечності всередині домінуючої І.п.). З одного боку, суперечка І.п., кожна із яких надає пріоритет якійсь одній цінності як найважливішій, покликана підтримувати деяку рівновагу цінностей. З другого боку, наголошення однієї цінності як найважливішої може ставити під загрозу утвердження інших цінностей: здійснення свободи може ставити під загрозу порядок (стабільність), перебільшений наголос на порядкові може підважувати свободу і т.д. Зусилля сучасних філософів зосереджені, по-перше, на тому, аби з'ясовувати ті, часто приховані, передумови ("пресупозиції"), які лежать в основі різних ідеологічних позицій, а, по-друге, на тому, щоб сформулювати деякі принципи етики спілкування, які б забезпечили цивілізований характер політико-ідеологічних суперечок: це приводить до застосування ідей герменевтики та комунікативної філософії.

1. n

1) вузька тонка частина (чогось)

2) (the small) збірн. невисокі люди; діти; низькорослі тварини

3) простий люд; незаможні верстви

4) pl короткі штани в обтяжку

5) pl розм. дрібниці (про дрібні речі для прання)

6) гірн. штиб

2. adj

1) малий, маленький, невеликий

2) дрібний; незначний

3) некрупний, невеликого розміру, дрібний

4) тонкий, м'який

5) малий, дріб'язковий, неістотний

6) другорядний

7) обмежений

8) підлий; ниций, дріб'язковий

9) принижений; присоромлений

10) недовгий, нетривалий, короткочасний

11) короткий, недовгий

12) нечисленний

13) половинний, що має неповну міру

14) слабкий

15) тихий, негучний

16) скромний, бідний

17) скудний, мізерний

18) поганий, поганенький, неважний

19) тонкий (про талію)

20) рідк. вузький

21) рідк. легкий, неміцний, слабкий (про вино тощо)

22) тонкий (про тканину)

23) карт. молодший

24) фон. вузький, закритий (про голосний звук)

3. adv

1) дрібно; на дрібні шматочки (кусочки)

2) тихо

3) у невеликому обсязі, у невеликому масштабі

4. v

1) зменшувати

2) ставати меншим, зменшуватися; зіщулюватися

* * *

1) вузька тонка частина ( чого-небудь)

2) ( the small) невисокі люди; діти; низькорослі тварини

3) простий люд; незаможний прошарок

4) pl; = smallclothes

5) pl дріб'язок, дрібнички (дрібні речі, віддані в прання)

6) = small coal

1) маленький, невеликий; малий, маленький (про розмір одягу, взуття)

2) дрібний; невеликий, невеликого розміру, дрібний; тонкий, дрібний

3) малий, незначний; другорядний

4) обмежений

5) дрібний, ниций, підлий

6) принижений; присоромлений

7) недовгий, короткочасний, нетривалий; короткий, недовгий (нaпp., про відстань); нечисленний

8) половинний, який має неповну міру

9) слабкий; тихий, неголосний (про звук, голос)

10) скромний; убогий, бідний

11) поганий, кепський

12) тонкий ( про талію)

13) вузький

14) легкий, неміцний, слабкий (про вино, пиво)

15) кapт. молодший

1) дрібно, на маленькі шматочки

2) тихо ( про манеру говорити)

3) у невеликому обсязі, у невеликому масштабі

1) з'являтися, показуватися

2) бувати в товаристві (на прийомах)

3) здаватися; справляти враження; виявлятися, проявлятися

4) постати перед судом; виступати в суді; з'являтися в суд

5) виходити, видаватися (про книги тощо)

6) бути явним (очевидним)

7) бути ясно викладеним (у документі)

8) виступати (на сцені)

* * *

1) з'являтися, показуватися

2) бувати в товаристві ( серед людей), на прийомах; виступати (про актора, лектора); виконувати роль ( у фільмі); бути опублікованим, з`являтися ( у пресі); видаватися (про книги, періодичні видання); знаходитися, бути

3) здаватися, видаватися, справляти враження

4) виявлятися, випливати; бути явним, очевидним

5) пepeв.; юp. стати перед судом; з`явитися в суд; виступати в суді; як дієслово-зв'язка в іменному складеному присудку виглядати, мати вигляд

ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.

1. n

1) біг, пробіг

2) нетривала поїздка

3) маршрут; рейс

4) перехід

5) зал. перегін

6) ав. політ; переліт

7) пройдена відстань; відрізок шляху

8) ав. відрізок траси

9) ав. пробіг (під час посадки); розбіг (під час зльоту)

10) стежка (прокладена тваринами)

11) здатність бігати

12) період, відрізок (часу); смуга (невдач тощо)

13) напрям

14) партія (виробів)

15) тираж (книги)

16) стадо (тварин)

17) зграя (птахів)

18) косяк (риби)

19) (попередній тип (сорт, розряд)

20) попит

21) розм. дозвіл, право користуватися (чимсь)

22) загін, кошара; вольєра

23) потік, струмок

24) приплив (води тощо)

25) обвал, зсув

26) схил, траса

27) труба, жолоб

28) довжина (дроту, труби)

29) розмір (вірша)

30) амер. двоє жорен млина

31) одиниця рахунку (у грі)

32) муз. рулада

33) хід, робота, дія (машини)

34) хід, перебіг

35) демонстрування, показ, перегляд (фільму тощо)

36) провезення (контрабанди)

37) ав. заходження на ціль (тж bombing run)

38) амер. спущена петля на панчосі

2. adj

1) рідкий, розплавлений; розтоплений

2) виливаний, литий

3) відціджений, відфільтрований

4) контрабандний

5) скислий, скипілий

6) збіглий

v (past ran, p.p. run)

1) бігти, бігати

2) гнати, підганяти, квапити

3) тікати, рятуватися втечею

4) рухатися, котитися, ковзати

5) ходити, курсувати, плавати

6) рухатися, пересуватися (з певною швидкістю)

7) з'їздити (кудись) ненадовго

8) ав. робити пробіг (розбіг)

9) ав. заходити на ціль

10) бігти, летіти, збігати, минати, линути (про час)

11) пронестися, промайнути (про думку)

12) швидко поширюватися

13) простягатися, розкидатися

14) повзти, витися (про рослини)

15) прокладати, проводити (лінію тощо)

16) бути чинним протягом певного строку

17) поширюватися на певну територію; бути чинним на певній території

18) бути в обігу (про гроші)

19) текти, литися, сочитися; струменіти; впадати

20) протікати, текти, бути нещільним

21) розливатися, розпливатися (по поверхні)

22) танути

23) зливатися (в одно ціле), об'єднуватися

24) лити, наливати

25) крутитися; обертатися

26) торкатися (якоїсь теми тощо — on, upon)

27) гласити, говорити; йтися (про щось)

28) долати (перешкоду)

29) линяти

30) дражнити (когось); чіплятися (до когось)

31) штукатурити

32) керувати, управляти

33) водити (про транспорт)

34) проводити, робити (дослід)

35) працювати, діяти (про машину)

36) відкривати (трасу); пускати (лінію)

37) відправляти на лінію (за маршрутом)

38) проводити (змагання)

39) брати участь (у змаганнях)

40) посідати місце (у змаганні)

41) демонструвати, показувати (фільм)

42) іти (про фільм, п'єсу)

43) перевозити, транспортувати

44) переслідувати (звіра), полювати (на звіра)

45) переслідувати (судом)

46) наражатися (на небезпеку), зазнавати (впливу)

47) друкувати, публікувати

48) балотуватися

49) виставляти (кандидатуру)

50) вводити (в товариство)

51) базікати, патякати

52) спускатися (про петлю на панчосі)

53) зметувати (сукню тощо)

54) іти (на нерест)

55) плавити (метал)

56) відливати (метал)

57) відставати (про кору дерева)

58) влучити (в кулю), покотити (про більярд)

59) розм. скисати, зсідатися (про молоко)

60) сквашувати (молоко)

61) ставати, робитися

62) бути

* * *

1) біг, пробіг

2) коротка поїздка

3) рейс, маршрут

4) перехід; зaл. перегін; aв. політ; переліт

5) пройдена відстань; відрізок шляху; зaл. пробіг (локомотива, вагона); aв. відрізок траси

6) aв. пробіг ( при посадці); розбіг ( при зльоті)

7) стежка ( прокладена тваринами); колія ( слід від транспорту)

8) період, відрізок ( часу), смуга

9) напрямок; гeoл. напрямок рудної жили

10) партія ( виробів)

11) тираж ( книги)

12) cпopт. ( у крикеті е бейсболі) одиниця рахунку; перебіжка; очко за перебіжку

13) стадо ( тварин); зграя ( птахів); косяк ( риби)

14) кapт. ряд, серія

15) середній тип, сорт або розряд

16) попит

17) дозвіл, право користуватися ( чим-небудь)

18) загін ( для овець); вольєр ( для курей); aвcтpaл. пасовище, для овець; aвcтpaл. скотарська ферма

19) aмep. струмок, потік

20) сильний приплив ( води); aмep. струмінь ( рідини); витікання

21) схил, траса

22) обвал, зсув

23) труба, жолоб, лоток ( для води)

24) довжина (проводу, труб)

25) розмір ( вірша)

26) хід риби на нерест; риба, яка нереститься

27) марш ( сходів)

28) мop. кормове загострення ( корпуса)

29) мyз. рулада

30) хід, робота, дія (мотора, машини)

31) перебіг, хід ( подій)

32) демонстрація, показ, перегляд (фільму, спектаклю)

33) провезення ( контрабанди)

34) aв. заходження на ціль ( bombing run); aмep. спущена петля ( на панчосі)

35) серія ( вимірів)

1) рідкий; розплавлений; розтоплений

2) вилитий у розплавленому стані; литий

3) відціджений, відфільтрований

4) контрабандний

5) який нереститься

6) cпeц. м'який

7) дiaл. зсілий, скислий ( про молоко)

1) бігти, бігати

2) гнати, підганяти

3) тікати, рятуватися втечею (run away, run off)

4) рухатися, котитися, ковзати; aмep. катати в автомобілі ( кого-небудь)

5) ходити, іти, курсувати, плавати; рухатися, іти ( з певною швидкістю); з'їздити ( куди-небудь) на короткий термін; aв. робити пробіг, розбіг; aв. заходити на ціль

6) бігти, летіти, минати ( про час); іти, відбуватися ( про події)

7) проноситися, миготіти

8) ( швидко) поширюватися

9) тягтися, простиратися, проходити, розстелятися; повзти, витися ( про рослини)

10) проводити, прокладати

11) бути дійсним на певний термін; поширюватися на певну територію, діяти на певній території; бути в обігу ( про гроші); супроводжувати ( що є неодмінною умовою)

12) текти, литися, сочитися, струменіти; протікати, текти; розливатися, розпливатися; танути, текти; ( into) зливатися, переходити ( у що-небудь)

13) лити, наливати

14) обертатися; (on, upon) торкатися ( якої-небудь теми); ( over) злегка торкатися до ( чого-небудь)

15) говорити, гласити

16) проходити; долати ( перешкоду)

17) линяти

18) aмep., aвcтpaл. дражнити ( кого-небудь), приставати ( до кого-небудь), смикати ( кого-небудь)

19) бyд. покривати штукатуркою 11

20) керувати ( установою); вести ( справу)

21) управляти ( автомобілем); водити ( автобус); водити корабель без конвою ( під час війни)

22) ставити ( дослід)

23) працювати, діяти ( про машину)

24) пускати ( лінію); відкривати (трасу, сполучення); відправляти ( автобуси) на лінію, по маршруту

25) проводити (змагання, перегони; run off); брати участь (у змаганнях, у перегонах); займати місце ( у змаганнях)

26) демонструвати, показувати (п'єсу, фільм); іти (про п'єсу, фільм)

27) перевозити, транспортувати ( вантаж); провозити контрабандою

28) переслідувати, цькувати ( звіра); переслідувати ( по суду)

29) піддаватися (ризику, небезпеці)

30) друкувати, опубліковувати, поміщати (у газеті, журналі)

31) балотуватися ( па посаду); виставляти ( кандидатуру)

32) виконувати ( доручення)

33) базікати

34) спускатися ( про петлю)

35) наметувати, метати ( сукню); зшити нашвидкуруч ( to run up)

36) іти ( на нерест)

37) плавити ( метал); лити, відливати ( метал)

38) відставати ( про кору дерев)

39) ударити ( по кулі), покотити ( кулю- у більярді)

40) дiaл. скисати, зсідатися ( про молоко); квасити, приводити до зсідання ( молоко)

41) to run across smb; smth випадково зустріти кого-небудь, що-небудь, випадково зустрітися з ким-небудь, чим-небудь; натрапити на кого-небудь, що-небудь

42) to run against smth натрапляти, налітати, наскакувати на що-небудь, зіштовхуватися з чим-небудь

43) to run against smb іти, діяти, виступати проти кого-небудь

44) to run smth against smth зштовхнути що-небудь з чим-небудь; стукнути чим-небудь об що-небудь

45) to run smb; smth against smb висувати кого-небудь, що-небудь проти кого-небудь

46) to run at smb; smth нападати, накидатися на кого-небудь, що-небудь

47) to run into smth налітати, наскакувати, натрапляти на що-небудь, зіштовхуватися з чим-небудь; попадати в яке-небудь положення

48) to run into smb випадково зустріти кого-небудь, натрапити на кого-небудь

49) to run smth; smb into smth устромляти, вганяти, втикати що-небудь у що-небудь; уводити, ставити кого-небудь у що-небудь

50) to run smth; smb into smth; smb зіштовхнути що-небудь, кого-небудь з чим-небудь, ким-небудь; змусити що-небудь, кого-небудь налетіти, наскочити, натрапити на що-небудь, на кого-небудь

51) to run on smth; = to run upon smth

52) to run out of smth вичерпувати запас чого-небудь; вичерпуватися ( про запаси)

53) to run smth over smth; smb проводити чим-небудь по чому-небудь, кому-небудь

54) to run smth through smth просмикувати, пропускати що-небудь через що-небудь

55) to run smth through smb, to run smb through with smth простромлювати, проколювати кого-небудь чим-небудь

56) to run through smth швидко прочитувати /переглядати/ що-небудь; повторювати (особл. коротенько); репетирувати; витрачати ( гроші)

57) to run over smth швидко переглядати, перебігати ( що-небудь очима); повторювати; репетирувати; прослуховувати актора, який читає роль

58) to run to smth тяжіти до чого-небудь, мати схильність до чого-небудь; досягати (суми, цифри)

59) to run (up) on smth зненацька, раптово зустрітися з чим-небудь, натрапити, наскочити на що-небудь

60) to run smth (up) on smth наштовхнути на що-небудь, змусити наїхати на що-небудь

61) to run smb up /over, down / to some place відвезти кого-небудь куди-небудь

62) to run with smb; aмep. спілкуватися з ким-небудь; водити компанію з ким-небудь

63) to run counter to smth суперечити, іти врозріз з чим-небудь ІІІ А як дієслово-зв'язка в складеному іменному присудку

64) ставати, робитися

65) бути, бувати

66) мати

1. n

1) ходьба

2) прогулянка пішки

3) крок

4) хода

5) місце для прогулянок

6) стежка, доріжка, алея

7) тротуар

8) галерея; колонада; портик; прохід (між рядами крісел тощо)

9) обхід дільниці (листоношею)

10) об'їзд (лісника); звичайний маршрут

11) життєвий шлях; сфера діяльності; громадське становище; заняття, фах, професія

12) плантація (дерев)

13) міжряддя

14) процесія

15) заст., рел. поведінка; життєві правила; моральні підвалини

16) парк; громадський сад

17) спорт. спортивна ходьба

2. v

1) ходити; іти (пішки)

2) гуляти, прогулюватися; походжати

3) іти (їхати) кроком; пускати кроком (коня)

4) виводити на прогулянку; виводити гуляти; прогулювати (когось)

5) супроводити на прогулянці; проводжати пішки

6) доходитися

7) робити обхід, обходити (дільницю тощо); ходити дозором

8) патрулювати вулиці

9) блукати

10) з'являтися (про привид)

11) розм. змагатися в ходьбі

12) марширувати; проходити урочистим маршем

13) військ. здійснювати марш пішки

14) розм. піти не з власної волі; умирати; зникати

15) поет. поводитися, жити

16) рухатися, пересуватися; бути в русі; переходити з рук у руки

17) театр. бути статистом, виконувати роль без слів

18) мор. ходити по шпилю

19) валяти (вовну)

20) декатирувати (тканину)

* * *

1) ходьба

2) прогулянка пішки

3) крок

4) хода

5) місце, стежка, маршрут для прогулянок; стежка, стежина; ( мощен доріжка)

6) звичайний маршрут обходу ділянки (рознощиком, листоношею); об'їзд ( лісник)

7) життєвий шлях; сфера діяльності; суспільне положення; заняття, професія (walk of life, редк. walk in life)

8) випас, вигін, для овець

9) вест. -інд. плантація ( дерев); міжряддя

10) = ropewalk

11) дiaл. процесія

12) поведінка; життєві правила; ( етичні) засади

13) низький, сповільнений темп ( виробництв)

14) вихід космонавта у відкритий космос

15) повільне оьертання космічного корабля або штучного супутника навколо небесного тіла

16) спорт, спортивна ходьба

17) вiйcьк. рух пішим порядком

18) фiз. блукання

1) ходити, йти пішки

2) йти або їхати кроком

3) виводити на прогулянку, водити гуляти, прогулювати ( когось), to walk a baby підтримувати дитину, що робить перші кроки; супроводжувати на прогулянці; проводжати пішки; довести до чогось ходьбою; виводити ( коня після швидкої їзди); проминати; пересувати, вести щось, йдучи пішки

4) робити обхід, обходити (межу, залізничні колії), to walk the round(s) обходити свою ділянку ( про обхідник); ходити дозором ( про вартового)

5) бродити ( про лунатик)

6) з'являтися, бродити ( про привид)

7) змагатися в ходьбі

8) cл. йти не по добрій волі; вмирати; вiйcьк. зникати

9) марширувати; йти процесією; унів. проходити урочистим маршем; вiйcьк. здійснювати піший марш

10) пoeт. поводитися, жити; жити чесно; бібл. поводитися благочинно

11) театр, бути статистом, виконувати роль без слів

12) мop. виходжувати (якірний ланцюг, трос); ходити на шпилі

13) поволі обертатися по орбіті навколо небесного тіла ( про космічний корабель або штучний супутник)

14) ( into) накинутися на когось; люто критикувати або дорікати комусь; жадібно накидатися на їжу; швидко витратити щось; легко отримати певну роботу; необережно натрапити на щось

1) валяти ( шерсть)

2) декатирувати ( тканину)

1) кидок

2) кидання; метання

3) відстань кидка

4) певна кількість; вихід (продукції)

5) покидьки, послідки; екскременти; блювотина

6) театр. розподіл ролей

7) акторський склад

8) взірець, зразок

9) склад (розуму тощо); тип

10) гіпсовий зліпок

11) гіпсова пов'язка; шина

12) відтінок

13) підрахунок

14) амер. здогадка, припущення; прогноз

15) погляд; вираз очей

16) тех. литво; плавка

17) місце для вудіння риби

18) місце (в екіпажі)

19) ризик, ставка, шанс

v (past і p.p. cast)

1) кидати; метати

2) втрачати; міняти (зуби, роги); скидати (листя)

3) виливати, лити (метал)

4) ухвалювати вирок

5) бракувати (коней тощо)

6) заст. обмірковувати

7) робити припущення; провіщати

8) театр. розподіляти (ролі); давати роль (акторові)

9) скинути, народити передчасно (про тварин)

10) підраховувати; підсумовувати

* * *

1) кидок; кидання, метання; закидання ( волосіні); відстань кидка; відстань, пройдена кинутим предметом

2) метання ( у грі в кості); кількість викинутих очок

3) шанс, ризик

4) певна кількість; кількість продукту, що добувається або виробляється; вихід ( продукції)

5) те, що відкидається, викидається або скидається ( шкіра змії); покидьки

6) блювотна маса, блювотина; екскременти

7) миcт.,; кiнo розподіл ролей; склад виконавців ( у даній виставі); акторський склад; список діючих осіб, виконавців

8) зразок

9) підрахунок; обчислення

10) aмep. здогад, припущення; пророкування; прогноз

11) склад ( розуму); тип, рід

12) погляд; вираз очей

13) легка косоокість (тж. cast in the eye)

14) відтінок

15) зліпок ( гіпсовий)

16) мeд. гіпсова пов'язка; шина

17) тex. лиття, виливок; форма для виливка; плавка ( кількість металу)

18) cпeц. місце, придатне для вудіння риби

1) кидати, шпурляти; викидати, закидати; метати; (on, over) розкидати ( насіння); refl кидатися на коліна, до чиїх-небудь ніг

2) скидати (тж. cast off)

3) звільнити; прогнати; відпустити

4) мop. (тж. cast off) віддавати ( швартови); відвалювати

5) бракувати ( коней)

6) тex. відливати, лити